Як запобігти порушенням поведінки дітей

 Порушення поведінки дітей ( девіантна поведінка) це та, яка відхиляється від загальноприйнятих соціальних, моральних або правових норм.

До неї відносять:

• агресивність, жорстокість, булінг;
• систематичні порушення дисципліни, протестна поведінка;
• брехня, крадіжки, втечі з дому;
• ігнорування правил, асоціальні вчинки;
• ризикована поведінка (алкоголь, ПАР, небезпечні онлайн-челенджі);
• самоізоляція, аутоагресивні прояви (як форма девіації).                                                                                                                                                             Профілактика девіантної поведінки — це не покарання, а створення умов, у яких дитині не потрібно порушувати норми, щоб бути почутою.                                                                                                                                                                                                                                                                         ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ
  1. Усвідомлюйте причини девіантної поведінки. Девіація найчастіше виникає як реакція на: емоційну холодність або відкидання, надмірний контроль або жорстке виховання, відсутність чітких меж, сімейні конфлікти, напружену атмосферу, дефіцит уваги та визнання. Важливо працювати з причиною, а не лише з наслідком.
  2. Формуйте стабільні емоційні межі. Дитина має чітко розуміти: що дозволено, а що — ні, і чому. Заборони повинні бути обґрунтованими та послідовними, без погроз і принижень. Непослідовність провокує протест і маніпулятивну поведінку.
  3. Не плутайте контроль з наглядом. Контроль — це тиск і тотальна перевірка.

  Нагляд — це обізнаність про життя дитини без порушення довіри. Практично це значить: знати, де і з ким дитина, цікавитися онлайн-активністю, домовлятися, а не шпигувати.

  4. Реагуйте на ранні прояви девіації. НЕ ігноруйте: часту брехню, агресію або жорстокість, втечі від відповідальності, різку зміну кола спілкування, демонстративну зневагу до правил. Рання реакція значно ефективніша за покарання «постфактум».
  5. Замінюйте покарання відповідальністю. Покарання викликає страх або протест, а відповідальність формує усвідомлення наслідків. То ж замість:
     «Ти покараний» краще сказати: «Давай подумаємо, як виправити ситуацію».
  6. Знижуйте рівень сімейної напруги. Не з’ясовуйте стосунки при дитині, контролюйте власні емоційні реакції. Пам’ятайте: дитина часто «поводиться погано», коли їй самій погано.
  7. Забезпечуйте соціально прийнятні «виходи» енергії. Діти з високою емоційною напругою потребують: спорту, творчості, діяльності, де можна проявити себе без порушення норм.
  8. Формуйте моральні орієнтири щодня. Обговорюйте реальні життєві ситуації, пояснюйте наслідки девіантної поведінки без залякування, навчайте емпатії та відповідальності.
  9. Подавайте приклад нормативної поведінки. Дитина не слухає настанов — вона копіює поведінку дорослих: як ви реагуєте на стрес, як вирішуєте конфлікти, як дотримуєтесь правил.
  10. Звертайтесь по допомогу ВЧАСНО

  Якщо девіантні прояви повторюються, посилюються, стають способом самоствердження — це все сигнал не для покарання, а для професійного втручання.

     Дитина рідко порушує норми там, де її бачать, чують і приймають.